ДНІПРОГЕС
В саду нетанучих бабів,
в краю незламних чухраїнців,
де майя й льоня материнці
духмяний затуляли спів,
жила вона. Була із глини
свистулька в неї горлова.
Застигла глина. Голова
чорнобильським пішла полином.
(А під упівським під волином
пішли жоржини через тин.
І вже тепер не скажеш ти,
ані вона, ні він, що плином
течуть роки, ідуть листи.
І син біжить, як кров від сина).
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.