ЗОЯ
Стало зимно без імперії комусь,
наче з діркою у серці. І дивись:
ти покличеш, я не озовусь,
бо хмільний в евакуації кумис.
Я не п’ю окупаційне молоко
і не ходжу вчитися за міст,
бо підірваний аґентом Золотько.
Він — не колябораціоніст.
А за мостом казино і синема,
і з підручників повирізаний культ.
Є заручники, а лазарів нема:
нікому співать за пролеткульт.
Може, вернеться на краще по війні?
Засмакує сало як колись…
Стало зимно без нашийника мені:
мерзне шия, плаче Зоя. Не дивись.
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.