КАПІТАЛ
Карло-марло, старий, послухай,
тарабарська твоя борода
поділила від вуха до вуха
нашу долю на раз і два.
Ми на раз в різні ясла ходили,
і на два підніматися вчились.
Карло-марло, провулок твій
так нікуди і не привів.
Одним боком у храм впирався,
хто б тобі про це не казав.
І блищала дзвінниці кіраса
іншим боком на ввесь вокзал.
Нам тепер серед шляху будитись,
над питанням похмільним битись:
Ну куди? Варіянтів нема.
Зліва — церква, зправа — тюрма.
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.