Валерій ІЛЛЯ

НА СМЕРТЬ НАСТІННОГО ЖИВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ

"…і білить день, а завтра Великдень”

мати побілили стіни донька квіти у біле сіє
парубкові легше у чистім полі вмерти
ніж торкнуться вітром погляду до неї
діточно повіками закліпали пелюстки
то із білого народ мій сходить!
задивився на Великдень сам на себе в біле
квіти квіти квіти
хто там
хто там в присмерку народу плаче
хіба ж квіти ті Господь забуде?!

1984

© Валерій Ілля. Всі права застережені.