* * *
"…піду в поле, за село…"
К.Білокур
знов повела її сльоза
вже й село за туманами
шарудять у вухах голоси людські
мов оті лепістки
вже й вони зів’яли
а спинись но сестро хай я тут постою
й серед квітів зупинилась квіткою що повна сліз
слухає як серце поля
в її грудях б’ється
***
© Валерій Ілля. Всі права застережені.