* * *
“В период создания… “Тараса Бульбы” Гоголь стоял
на краю опаснейшей пропасти… Надо благодарить
судьбу и жажду писателя приобрести мировую славу
за то, что он не обратился к украинскому
диалектизму как средству выражения, ибо тогда
бы он пропал. Когда я хочу, чтобы мне приснился
настоящий кошмар я представляю себе Гоголя,
строчащего на малорусском…
Гоголь видел ноздрями. Фрейдист мог бы утверждать,
что… роль носа выполняет другой орган, и наоборот”
В.Набоков. “Николай Гоголь”
на дні шкатулки — дружини Чічікова (а звінчав їх А.Бєлий)
великий стиліст Набоков
лоскоче засушеною у слині Фройда фіалкою
надчутливі ніздрі великого стиліста Гоголя
— апчхи-и!
утерши соплі генія з своїх облич
пошукуйтеся сноби яка б то була трагедія
коли б оте апчхи почули у світі на “украинском диалекте”
як гірко плакала б Лоліта
коли б її перша волосина на місці не до назви
оспівана була не в мові англосаксів
коли поет який біль землі своєї
не проміняв на “всемирную славу”
як останню сторінку зачинить віко Чічікової шкатулки
і прикладе до неї вухо читача якого ще не встигли просвітити
що його “фольклор — дешевая лавочка”
почує той читач як шарудять в ній два таргани-перевертні
і надихають третього — Кафку
1987
© Валерій Ілля. Всі права застережені.