* * *
Що трапилось любий?
Любий
Уже почалася злива
І буде стояти тиша край нашого сну на варті
Печаль твоя нескінченна темніша темного пива
І пахне фарба так жовто у темній твоїй мансарді
Скидає достиглі ябка розлоге дерево роду
Ці наші тіла – прокляття
та зійде й на них осанна
Не треба було мій любий надвечір читати Фройда
Не треба себе боятись
Але й любити – так само
Як вицвіли на шпалерах дрібні кольорові цятки
І можна крізь них дивитись неначе в калейдоскопі
Як наше життя паскудно спростовує обіцянки
Неначе хоче навчити любити право на опір
А що воно любий опір?
Сьогодні це теж хвороба
За проявами подібна до модної форми грипу
На те він тобі і розум – холодний компрес на лоба
Послухай мене мій любий
ти вчора багато випив
Куди нас запросять завтра? На похорон? На весілля?
Куди нам тепер подіти скелясті гори паперу?
Земля без солі недобра.
Ми будемо її сіллю
Ми будемо їй потрібні – тепер споживацька ера
***
© Катерина Калитко. Всі права застережені.