* * *
Роки рухливі як вужі
В слизькому череві каналу
Що в’ється містом. Я не знала
Таємних слів для ворожінь
Холоне вигасле вікно
Полоще весла перевізник
Мене ти як причастя візьмеш
Не запиваючи вином
І стільки літ. І заверта
Вода човни напівпорожні
І ти сьогодні подорожній
І шлях як вигини хребта
І гаснуть вишні. То скажи
Що ці роки – вужі рухливі
І злива стане в узголів’ї
А діти ловлять цих вужів.
***
© Катерина Калитко. Всі права застережені.