СЕРПЕНЬ
Смертельна краса лугів
***
© Катерина Калитко. Всі права застережені.
пульсуючи холодом
стікає у річку
Дощі збиваються у зграї
піднімають на крило малих дощенят
готуючись до польоту
калюжі – загублене пір’я дощу
Води тяжкі
відходять старіти у гирла річок
там помруть
Солонішає море
І сонце пораненим боком
обарвлює на червоно
на краю землі білий камінь
що з-під нього витікає
ріка наших сліз
Тихими-тихими кроками
вранці по дахові ходить туман
хоче крізь віконне скло
роздивитися нас
коли ми спимо у своїх постелях
Та вже не годен:
ми струмки
Над осінь
всі води уходять у вирій.