ЛУБОЧНА КАРТИНКА
І кожна хмарка – немов просвирка
І надто рідними голосами
Я причащаюся. Тільки гірко
Під небом чистим звучить осанна
Сьогодні справи нема нікому
Хто нині рано пішов од мене
По кім ридатимуть вікна дому
Кого хапатиму за стремена
Чи збавлю може я свого віку
Когось чекаючи із походу
…Радіють сонцю старці-каліки
І п’ють із пригорщі срібну воду
Глибока тиша мільйону дихань
І повні зернят пташині вола
Священник вийде і скаже тихо :
– Не плач дитино за ним ніколи
Господь простить і притлумить сором
І тихі очі життям запалить
А білий голуб полине вгору
І знову верби замінять пальми.
***
© Катерина Калитко. Всі права застережені.