Тетяна КАПЛУНОВА

* * *

яснооким потерчам
заб’юся в найменший куточок
на гіркуватій-зеленуватій
давно вже не червоній
лавиці без багатьох складових
їстиму солодко-кислий апельсин
сонця, що дали
сьогодні на вечерю не буде тебе
поруч
сяде пристаркуватий пес
підсліпувато нюхатиме сонце
в моїх руках
здається птах щастя
а може пегас
пролетить наді мною
останнього вечора
шоколадно чорною вороною
нещадно наполягатиме
солоний комар тремтячи
від пристрасті
вампіра
виглянув повний місяць

час збиратися й мені

***