0001 0010
Десь за дверима сизого світанку,
хатинок гальма видерши з планет,
вже крають космос дюзами ракет
тяжінням замордовані підранки.
А мегаполісних будов уламки
сповзаються у кам’яний замет,
де хмарочос, як і простий намет —
лиш часом замасковані останки
космічних кораблів. Цей дивосвіт
рипить бетонами і досі пам’ятає,
як падав зореліт на зореліт,
бо він таки ще їхні форми має
і в сивих саркофагах пірамід
пальне віків ще, мабуть, зберігає.
***
© Олексій Кацай. Всі права застережені.