Валерій КИКОТЬ

СОН

Немає радощів і горя,
Нема нічого на землі,
Стою один я біля моря,
Пливуть по морю кораблі.

Одні наповнені скарбами,
Всіляким мислимим добром,
І злота й срібла коробами,
Грішми, каміннями, хутром...

А інші силу, і могутність,
І владу над людьми везуть,
Усім збагненна їхня сутність
І зрозуміла їхня путь.

Наступні теж вантаж пристойний
Таять від палуби до дна,
Тут на палац у граді стольнім
Є перспектива не одна.

Вони красиві і величні —
Їх прийме завше всякий порт,
І капітани мене кличуть
В далеку подорож, на борт.

Спокуса є велика в тому,
Та щось тримає — не збагну…
Бажання — далеч невідома?..
Мета — спізнати глибину?..

А судна ті пливуть без краю,
До ще незвіданих земель,
А я стою, і все чекаю
Із мудрістю свій корабель.

***

© Валерій Кикоть. Всі права застережені.