* * *
Моя душа голодна і твереза,
Натягнута мов трав’яна струна,
Іде по вістрю вогняного леза,
Але куди — не відає вона.
І так живу стрімкими я роками
У святості великій і в гріху.
Моя душа блука чагарниками
У мрії й вірі бути на шляху.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.