* * *
Ти бездумно летиш у минуле,
Не спинити тебе вже нічим,
У житті, мов у сні, промайнула
Й метеором згоріла нічним.
Трохи прикро і якось невтішно,
Що не зміг розтопити той лід,
Що зробив і мене холоднішим
Метеора розвіяний слід.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.