* * *
Вертаються теми, вертаються рими,
Емоції і почуття,
Вертається зриме й незриме,
Прокляття і каяття.
Замкнулося все у життєвому колі,
Бо вічним є, все ж бо, життя,
Але не вертається щось невловиме,
Кохані і друзі — ніколи.
Де йдемо? — Якби ж то знаття.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.