Валерій КИКОТЬ

СНІГ

Знову сніг посипав без упину,
В ньому сховано незримий сум;
Накрива землі промерзлу спину,
Повний відчаю і хмурих дум.
Невблаганне рокове падіння
Знов нагадує, що плине час.
Де б узяти нам таке уміння,
Щоб обходила розлука нас.

Сипле, сипле сивий сніг, білує,
І нема стихії цій кінця,
І сніжинка знов тебе цілує,
І сльозою котиться з лиця.

***

© Валерій Кикоть. Всі права застережені.