Валерій КИКОТЬ

* * *

проймає ворог лезами-очима
цією смертю ні не согрішу
палає меч у мене за плечима
та я його виймати не спішу

один лиш рух і ми навіки квити
один лиш зойк і в Леті це ім’я
то чом же болем серце оповите
о Боже мій скажи невже це я

те що душа так пристрасно просила
невже прийшла отримати пора
мій страх і біль то лиш початок сили
нової сили віри і добра

***

© Валерій Кикоть. Всі права застережені.