Валерій КИКОТЬ

* * *

Нам гулялося десь проти ночі
Там, де в ноги стелився туман,
Без потреби дивитися в очі
З посиланням на самообман.

Бо у кожного з нас своя ноша,
Так, напевно, потрібно судьбі,
Ти казала, яка ти хороша,
А я слухав і вірив тобі.

Із трухлявих осикових дощок
Ми палили вогонь край води,
А під ранок малиновий дощик
Позмивав усі наші сліди.

***

© Валерій Кикоть. Всі права застережені.