* * *
Нам гулялося десь проти ночі
Там, де в ноги стелився туман,
Без потреби дивитися в очі
З посиланням на самообман.
Бо у кожного з нас своя ноша,
Так, напевно, потрібно судьбі,
Ти казала, яка ти хороша,
А я слухав і вірив тобі.
Із трухлявих осикових дощок
Ми палили вогонь край води,
А під ранок малиновий дощик
Позмивав усі наші сліди.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.