КОРОЛЕВА ДОЩУ
Падав дощ цілу ніч і під ранок не вщух,
Затягло білий світ пеленою,
Королево дощу, королево дощу,
Що ти коїш зі мною?
Я не знав над собою подібних наруг —
Безкінеччя безсонь, самоспалення бесід,
Дотик сліз твоїх — струм надвисоких напруг,
А в сльозі твоїй — всесвіт.
Зупини цю агонію, думу спростуй,
Що любові останньої скон це,
Дай побути ще мить на небеснім мосту
І помріять з тобою про сонце.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.