* * *
Зів’яли айстри на столі,
Поникли кволо, безнадійно,
А за вікном у сірій млі
Ведуть дощі з карнизом війни.
Спливає день в холоднім сні…
Тобі не відчиняю двері,
І в скриньку падає мені
Цілунок знову на папері.
Я вже казав тобі, пробач,
Бо це не примха і не втеча,
Бо це не сміх і це не плач —
В мені й навколо порожнеча.
Ця порожнеча, як війна
Моя зі мною, верху з низом,
Протистояння крутизна
Дощів гігантських із карнизом.
І в скриньку твого забуття
Хай інший кине добрі вісті,
Бо десь на відстані життя
Ми загубились в цьому місті.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.