* * *
Отак я, мабуть, і спалюсь,
Отак зненацька і розтану,
В думках, як в морі утоплюсь,
Поневіряючись світами.
В собі себе знайти не вмів,
Себе у комусь теж не можу,
В чужих, у кілометрах слів
Блукав я довго….
й досі ходжу.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.