* * *
Тисну руку щоранку, бо мушу,
Навіть більш — не відводжу очей.
Куди б заховать свою душу
Від ваших солодких речей?
Не те, щоб нестерпно чи бридко,
Не колють звання і куші,
Та якось стає трохи липко
Руці і душі.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.