* * *
Не ношу я злоби ні на кого,
Яко і претензій до зірок,
Молодість, мабуть, і є для того,
Щоби наробити помилок.
Подивлюсь на світ очима серця
І прийму вогонь його і лід,
Зрілість нам для того і дається,
Щоби уладнати все як слід.
І як прийде старості година,
Відчиню і їй смиренно я.
Посміхнися, друже мій єдиний,
І гори, гори, любов моя!
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.