* * *
З буття узята з похибкою мірка,
І човен глузду в протибік пливе,
Збираюся, як всі, щопонеділка
Життя почати правильне й нове.
Все більш падінь і меншає все злетів.
Свобода є? Чи ілюзорна мить?
Живу у місті рекету й поетів,
То тільки їм по-справжньому болить.
Де, Боже, ти ще оком ясним видів
Таке ярмо хронічних помилок…
Живу в країні бізнесу і злиднів,
Де вже й мені нагорнуто горбок.
Та що мені? Негайно все, одразу?..
Все, що пішло вже вирвами століть?.. —
Мені б лишень вдалося й цього разу
Промерзлу душу кавою зігріть.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.