МОЛИТВА
Крізь біль віків, криваву тишу й грози
Кажу за себе з думкою про всіх,
Прости. Пробач нещирі наші сльози.
Прости. Забудь невігласний наш сміх.
Підняти погляд дай поверх корита
І заблукалих виведи з імли,
Нехай до Майстра прийде Маргарита,
Ремісника до майстра окрили.
Прости усім холодним і байдужим
За сіру тумань вицвілих очиць,
Це так — від правди всі ми очі мружим —
Та Ти відкрий бездонь своїх криниць…
Даруй усім не здатися нарузі
І зберегти єства свого печать,
Перерадіти родичів і друзів
І ворогів своїх перемовчать.
Даруй збагнуть, що мешканці ми неба,
Добра й любові згусточки малі.
Кажу за всіх, бо думаю про себе,
Бо хочу неба тут я, на землі.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.