* * *
Ми маєм все, чого просили.
Новий виток спіралить доля.
Я був поетом сліз і болю,
А став поетом дій і сили.
Смакую свіжий солод сили,
Даю данину дужій дії.
Надшвидкісні пливуть події
Через мої тужаві жили.
Через колись вразливе серце
Ідуть непізнані ще речі,
Надійно чую друга плечі
У діловім азартнім герці.
Здається іноді, що сни це,
Все підлаштовано навмисне,
Мене заряджено в рушницю,
Хтось на курок недбало тисне.
Але це вам лиш, не для преси:
Є течія, шляху немає.
На дебет, кредит, «НДСи»
Свої ліричні інтереси
Без остраху й вагань міняю.
Немає сумнівів і жалю,
Лиш вітру свист в авто на трасі.
Мене терпітимуть скрижалі
В якій завгодно іпостасі.
Не є суттєвим, ким помреш ти,
Коли світанок душу гріє.
Можливо тут знайду нарешті
Метафору своєї мрії.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.