Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА
* * *
Вдихаю час – всесильний гнів
Небесної омани.
Кривавлять тихо у мені
Його досвітні рани.
А в нагороду цвіт зрина
У пам’яті вишневій –
Як невідомість, як весна,
Як плата віршареві.
***
© Оксана Кішко-Луцишина. Всі права застережені.