Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА

* * *

Певно, я рицар і воїн, хоча
Руки мої заслабкі для меча.
Наче рубіновий знак перемоги –
Кров із розсіченого плеча.

Гордощі повнять захищений край –
Ще я Амадіс, іще Парсіфаль,
Ще ви з обличчя мого не зчитали
Цю незцілиму пекучу печаль.

Все я знесу в сподіванні однім –
Рани незгоєні, очі сумні,
Болісну мужність бійця мимоволі
Може, Господь зарахує мені?..

***