Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА

* * *

Уже не так невпинно мчиш,
Бо час себе поглинув.
Зів’яли руки, вдарив ніж
У беззахисну спину.

Знамення – omen – дикий сон
На дні бездонні щедрий.
Он там невтішний Соломон
Шукає древні кедри.

***

© Оксана Кішко-Луцишина. Всі права застережені.