Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА

* * *

Смиренні молитви складаєм свої,
Щоб вічно тяглась неприсутність ЇЇ.
Коли ж біле світло таки віднайде,
Щоб стати нічим, щоб не бути ніде
Щоб тільки тунелі озвучених рур –
І де вона, думка, і де Епікур?..

***