ПОРТРЕТ
1.
Такий екстаз:
(Не зрадьте, не зарадьте…)
Від щастя до тривоги –
Тільки крок!
Бентежиться Антонія Сарате,
Зібравшись
Танцювати між зірок.
Так легко
Каблучками ритм відбити
Під серця стук
І срібний передзвін.
Любить, як пить,
Чи пити, як любити
І не гамуло – найдревніші з вин.
По лезу крок,
Між жахом і нудьгою.
Хтось крикне: “Відьма!”,
Хтось шепне: “Свята…”.
А потім так
Поглянути на Гою,
Що перейде у вічність
Мить ота.
2.
Продать, купить і знову перепить
Усю тебе
З гріхами,
З потрохами.
Віками
Посміхатись і терпіть.
І не гадати:
“Котрий Арманд Хаммер?”
– А котрий Гамлет?
– Котрий просто Хам? –
Звідсіль
На всіх
Однаково дивитись.
Куди б тебе не несли:
В хлів чи в храм,
Чи в цей музей, –
Навіщо
Така вічність?!
Ну оберни
Обличчям до стіни, –
І я клянусь:
Пропалить погляд мури!
Я мала вдосталь
І вина, й вини…
Та чи
Зносить
Ці тортури?
Котурни
Скину,
Й боса по льоду
(Південна квітка
в сніжнім Петербурзі)
З розкішних рамок
Вирвусь, – і піду.
І в друзки скло –
Не заважайте, друзі.
Там за спиною маятник: “Тік-так”
Про очі-ночі,
Про онучі в ночвах…
Але шепочуть
Пристрасно вуста:
– Мені – літать…
Портретом буть не хочу.
27.11.97 р.
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.