* * *
А до Музи не можна близько,
Щоб не знівечить ненароком
Розгойдає твою колиску
Та відступить на кілька кроків,
Відвернеться на кілька років,
Як захопишся штучним блиском,
Доторкнеться несміло збоку
У автобусі “Рівне – Іскра”.
А захочеш схопить за руку,
То зіллється в ту ж мить з юрбою.
Приревнуєш, немов подругу,
Відгукнеться: – Та я ж з тобою.
Не видушуй із мене душу,
Не примушуй сидіти в вежі.
Та ж до Музи не можна мужем.
Та ж для Музи які ще межі?
Не зітхай, що на муку щедра,
А віддачі від мене мало,
Не виймай, наче муху з меду,
Тішся тим, що тебе спіймала
Муза.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.