* * *
На звалищі те, що колись було чимось,
Але не згодилось, але зіпсували –
Не вміємо жити…
Хто ж швидше учімось,
Летімо на світло –
Нехай краще спалить,
Ніж так загнивати,
Ніж так забувати,
Як лінії долі єднала взаємність.
Зібрались від хати
Втікать ластів’ята.
І нас гонить холод –
А ми зостаємось.
– Та ні, розстаємось, –
Зітхає відлуння.
І все нас розводить,
Не тільки погода.
А ми зостаємось!
Натягнуто струни
Дротів за вікном
Для новіших мелодій.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.