Оксана КОПАК

НЕПЕВНІСТЬ

Бузкова ніч нам гілкою до ніг.
Останній у очах займався спалах,
тримаючи на пелюстках опалих
сувій доріг.
Мовчить старий димар і сад хрусткий.
І якось так дзвенить багато струнно
твоє тремтяче соло, навіть трудно
в нім щось знайти
(А там таки щось є.)

23-24.08.1993 р.

© Оксана Копак. Всі права застережені.