Олесь КОРЖ

* * *

Миттєві кола нас
на чорній не-воді,
не бачені ніким,
посічені вітрами
мінливих рухів губ,
грайливих «так» вві сні
лінивих рухів лип
за сонними ярами.

Досвітні голоси.
На розі хтось звика,
як падають на дно
небесні пілігрими.
Збирає свої сни
небесна не-ріка,
гойдає свої сни,
і згадує за ними.

***