* * *
Коли свистом
черговий потяг
стверджує дотичність
рейок до інших вимірів
де все далеко
не так паралельно
як тут здається
тоді вокзал
коливається ніби
марево перш ніж
раз і назавжди зникнути
і разом із ним
зникають відображення
наші у вітринах
покинутих крамниць
а також
в окулярах і на
фотоплівці
трохи згодом про
нас нагадуватимуть
хіба що поспіхом
надряпані кілька слів
на стільцях
зали очікування
***
© Олесь Корж. Всі права застережені.