МАЙЖЕ ТРИПТИХ
І
І бачив я велику забаву
в цому місті
і не радів я
і ходили містом наложниці
і господарі їхні ходили
і дерева цвіли і відцвітали
щоби на колі новому
знову цвісти
але не мав я радості з того
бо без тебе радість
не варта радості жодної
і сказав я: що для мене день цей?
адже не маю сил я
і позбавлений спокою
і без тебе найбільша радість
подібна до смутку тривожного
бо без тебе та радість
не варта радості жодної
і шукав я у місті щось
і знаходив сліди твої
і лякався слідів твоїх
без'язико
ІI
Ти більше кольорів
ніж світло
мудрі книги не скажуть більше
музика і той завагається:
як бути? бо ж нот лише сім
заховаєш себе за квітку
і принишкнеш
а я скажу:
агов квітко!
де ти що за тобою сховалася?
я навчуся не сліпнути від кольорів
я вивчу всі мудрі книги
агов квітко!
ІII
Мати перлин предвічна володарко мушель
Дай їй тисячу снів і найліпший удосвіта
Я буду оберігати її спокій
Я буду оберігати її
І тисяча риб довкола
І кожна мов дзеркало
І сто двадцять віконниць
І дванадцять вітрів
P.S.
…але нічого не вийшло мов зранку померли
тролі принцеси герої і просто аматори
мов гладіатори пили вино літератори
тут за п’ятсот або й більше км. від Говерли
***
© Олесь Корж. Всі права застережені.