* * *
Там ліс так гостро лиється з гори,
там носять мурахи достиглі зела.
Цвіте полин. Царівна невесела.
А зорі — доторкнися і бери.
О п’ятій ранку ранок напівпрозорий,
такий, що, здається, варто поглянути,
і побачиш, як душі фіалок літають
понад ліхтарями, мов метелики.
І кров мандрує швидше і ясніше.
У вікна вітер стукає нерівно.
Чи бачиш? Я стараюся, царівно.
Піїт не спить, піїт про літо пише.
***
© Олесь Корж. Всі права застережені.