* * *
Безхмарний дощ тупцює на городі.
Тріщить паркан від стиглих капустин.
Їх буйні голови, як вищу нагороду,
Чекають руки стомлені ґаздинь.
Позасинало в купках тихе листя,
Щось виноград у бутлях бурмотить.
Десь поспішає на роботу місто,
А тут, як свято, сонце ловить мить.
І серед парасольчаного виру,
Де крутяться турботи за вікном,
Нудьга заїсть, і затишну квартиру
На хату проміняю за селом.
Ще кілька днів… І зовсім ще не пізно…
Осінній світ невинний, аж святий.
І ми удвох, такі близькі і різні,
І сік п’янкий солодких капустин.
***
© Лариса Коваль. Всі права застережені.