* * *
Я Вас не збентежу нічим
І не схвилюю дотиком рамена,
Лише зірки, що падають вночі,
Вам нагадають інколи про мене.
І зазвучить у сні останній вальс.
В чужім садку не зібрано ранети.
І тільки вдалині лунає: “Де ти?”
Це знову я приходила до Вас.
Я Вас візьму у свій безжурний сон,
Де квітне моя пісня дивовижна,
Де зірка в небі, наче стигла вишня,
Висить і світить крізь верхів’я крон.
***
© Лариса Коваль. Всі права застережені.