ПРЕЛЮД ВЕСНИ
Хай буде так! Минає лютий
І скоро березень вчарує мокрий сад.
А десь опівночі ударив снігопад —
Блакитний дзвін оголених прелюдій.
На промені, що створений востаннє
У заметілі мрій, за мапою зірок
Пливем удвох, жадані і кохані
У дивний світ вколисаних казок.
І знов безсоння з ночі і до рання,
І душі не заплющені вві сні,
І цей раптовий сплеск, і снігопад оманний,
І віртуоз-скрипаль в передчутті весни
Обірве струни в захваті шалено,
І оживе в мені правічний дикий зов.
І хай кричать коти, дибасто і черлено,
Іде весна, а, значить, йде любов!
***
© Лариса Коваль. Всі права застережені.