Лариса КОВАЛЬ

* * *

А там за обрієм ще є світи
і є стежки не пройдені і звабні.
А за стежками десь чаклуєш ти,
а за тобою спогади неквапні.

Забула б я тебе, чаклуне мій.
Забула б, наче з яблука оскому.
Болять дощі і зими крижані.
Не дай же Бог отак боліть нікому.

Бо вже тепла залишилось на дні.
Осипались роки, неначе жолуді.
У ватерку згоряє в борозні
Осіннім листям вичовганий полудень.

А там за обрієм чужі стежки.
Либонь їх скоро вже зима завіє.
У далечінь дивлюся з-під руки,
А поїзди все йдуть і йдуть на Київ.

***

© Лариса Коваль. Всі права застережені.