* * *
І стирати з пам’яті
всі хвилини,
що раптом були
даремні.
Тінню від лампи
упасти на
стелю і стіни.
Відобразити
всі Твої миті на
світі.
І згадати – найкращу.
Стати цілим світом
для Тебе –
і битись Твоїм
серцем.
Солодким сном
примаритись Тобі –
далеким небом, до якого
дістанеш рукою.
Назву Тебе новим іменем,
щоб знати
на що озирнешся.
***
© Марія Ковалик. Всі права застережені.