Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

серед усiх
брунатний сiк
навколiшки поспiшає
лiто без комарiв
i жодного серед усiх
спалаху за деревами
лише згуки
смiху трикутнi зiдхання
не проминути
святої подоби
диявол серед усiх
обличчям прикриває волосся
ягням убиває нiж
дратує мокру iмлу
невидющi божевiльнi руїни
на звалищах старих каструль
наповненi коштовною
пам'яттю про будинки хутко
пам'яттю про човни нарештi
середини вiтрил i хвiрток усiх
вирують любов'ю до брутальних
буяють ненавистю до рiдних
i мовчки тулуб страждання
загортають старанно
в жовтаве ганчiр'я
настрiй короїдiв
передається деревам
нiби цьому iснує виправдання

***