Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

з усiх риштакiв
ополуднi виходять
слухнянi спантеличенi ноги
якi не знають у чiм заковика
чому вони так велично самостiйнi
для того аби бути мудрими
мало повторювати чужi думки
для того аби бути ногами
мало пильнувати повторення крокiв
увесь свiт побiльшав
розширенням прожилкiв на ногах
iдеться зовсiм не про ноги
а про любов до землi
а вона така ж буденна i делiкатна
як бруд пiд нiгтями нiг

***