Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

Все чого прагне далеч
у те не можна уп'ястися;
На полицi безлюдних хат
справжня неокраїсть;
Коли спинився вiтер
аби обрости попелом
тодi голову i руки
перейшла межа здивування;
Здавалося порох i розпач
це двi iкони
з однаковим нiмбом;
Незнана правда
утаємничила свято
якого нiхто не бачив;

***