Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *
спрага розійшлася пелюстками
задля вітру і пастки
заки трава лиже коліна
стоїть чапля на сторожі
полум'яний некролог
усьому живому
і ми невситимо закохані
у цей об'єкт на горі
у той аварійний будинок
у наші прикуті очі
що лижуть коліна трави
і навпаки
у наші жадібні оберемки

***

© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.