Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

епiдемiя кола яку малювали пальцi безлицих приятелiв
сутiнки їхньої задуми
але нiколи не мине
i все ж не шкодить надармо готуватися
до безглуздих роковин i псувати пальцi
адже скрипка вже нiколи не вернеться в дiм
так само як не збудуться
столiття надiй на поближчання
розумiння усiх сподiвань
настiльки вони нез'яснимi
три чи чотири дзвiнки на день
хочуть увiрватися нi не вдається
до тихої мелодiї ключiв на звичному мiсцi
i якби не хвороба
то сто крокiв якi нiкому не минали безкарно
можна спокiйно просидiти
на одному стiльцi
начеб i скрипка
нiколи не кидала дiм

***