Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

найдавнiше паплюжити зажуру лiсу щедрою загрозою вбивати i вмирати навмання пiрнати у чорнозем i сибiр на зашморгах колись чи пак одного дня помстливо буханець обiцянки печально постарiшав i ось коли я народився була спонука дати менi наймення геть чисто нидiти i пiзнавати свiт i щоб усе в тi лiтери ввiйшло як наростаючий уламок карати незнищенного профана i розпинати його на хрестi i руйнувати обелiск який лиш затуляє славу вiд мерця

***